Створення нових сортів конопель: як це відбувається

Нові стрейни конопель з’являються щорічно, і кожен із них дивує аудиторію незвичайним поєднанням смако-ароматичних властивостей, сили та характеру впливу, а також генетики. Всі ці характеристики проходять зміни згідно з актуальними трендами, а селекціонери працюють на вдосконалення канабісу під інтереси його споживачів.

У цій статті ми розберемо основну «кухню» створення сортів канабісу, пояснимо, що таке «гібрид» та «фенотип».

Стать рослин та основи селекції

Одним з рідкісних рис рослини коноплі є його двостатевість (гермафродитизм) – він може виявляти як жіночі, так і чоловічі ознаки статі одночасно. Але всі знають, що у разі такого явища врожай можна вважати зіпсованим. Саме жіночі рослини дають шишки, у яких виробляється найбільша кількість психоактивних канабіноїдів. Найбільш ефективним варіантом їх отримання буде фемінізоване насіння, що дає в 99% кущі саме цієї статі.

З жіночих особин також можна отримати насіння, а ось чоловіче потрібне для формування пилкових мішечків. Процес запліднення відбувається так, що після досягнення зрілості ці мішечки розкриваються, потрапляють у повітря, потім на жіночі рослини й запилюють їх.

У запліднених кущах з часом з шишок з’являється насіння, в якому буде генетика не тільки «мами», а й «тата». З цього насіння можна виростити рослину – вона й стане новим сортом з рисами обох батьківських стрейнів.

Вітер розносить пилок на жіночу рослину в природних умовах, а коли насіння дозріває, то обсипається й падає на землю, звідки наступного року виростають нові кущі. Якщо справа стосується штучної селекції, то вона робиться в комерційних, іноді домашніх умовах у спеціальному закритому приміщенні (селекційній камері) – там контролюється процес запилення для отримання результату.

Як працюють селекціонери

Для створення нового сорту коноплі бридери беруть два сорти різної статі, що підходять за характеристиками (смак, невибагливість, ефект, смолистість, зовнішній вигляд, потенція та інші). У цьому враховується, якого типу належить кожен із батьків – Індика чи Сатива. Від цього залежатиме як характер впливу, а й зовнішній вигляд кущів, їх структура. У Індики виходять рослини з компактним зростом та тілесним стоун-ефектом, у Сативи – вищі, але з бадьорим, церебральним впливом. Коли селекціонери вибирають представників обох фенотипів, то виготовляють гібриди зі збалансованими властивостями.

Отже, коли самка та самець обрані, тоді починається найцікавіше. Чоловічий кущ поміщають у селекційну камеру до кількох зразків жіночих кущів для процесу запилення. Потім материнська рослина дозріває та дає насіння. Рослини, вирощені з цього насіння називають гібридом або кросом (тобто, отриманим в результаті схрещування двох батьківських сортів).

Особливості фенотипів та структури канабісу

Так само, як у однієї матері не можуть народитися абсолютно однакові діти, так і у материнської рослини канабіса виходять різні фенотипи. По суті, це насіння, яке може бути схоже, як брати або сестри і є дітьми одних і тих же батьків, але відрізняються між собою. В одного запиленого жіночого куща виробляються десятки насіння, всі вони – фенотипи.

Структура рослини конопель формується під впливом генетики та навколишнього середовища. Все це також впливає на фенотип. При схрещуванні насіння матиме один генетичний каркас, але те, що з них виросте, може відрізнятися за формою та кольором, запахом, рівнем виробництва смоли тощо. Усі рослини з насіння однієї материнської рослини виявлятимуть ознаки обох батьків у різних співвідношеннях. Таким чином, кожен отриманий фенотип виходить унікальним за варіантом поєднання батьківських властивостей.

Особливо це видно при схрещуванні Індики та Сативи, адже одні фенотипи виходять більш індичними – з широким листям та пишною структурою, дають седативний ефект, а інші – сативними, з тонким листям та підбадьорливою дією. Під час пошуку ідеального балансу можуть виникнути труднощі, тому зразки з 50%/50% рідкісні.

Навіщо потрібне фенополювання

Селекціонери займаються так званим фенополюванням при створенні нового сорту, і цей процес дуже копіткий. Він включає отримання десятків, іноді навіть сотень різних фенотипів, з яких потрібно вибрати найкращу версію для визнання нового сорту.

Часто виходить ситуація, коли для відбору того самого фенотипу доводиться вирощувати кілька поколінь рослин. Отриманий результат може бути, наприклад, з дуже смачним ароматом, доведеним до досконалості, але давати мало врожаю або слабкий ефект. Зазвичай бридери культивують десятку відібраних рослин з нового насіння, потім з них вибирають кращу п’ятірку, потім – трійку, а потім роблять остаточний вибір. Кожне покоління вимагає часу для того, щоб вирости, а тому весь процес може тривати кілька років.

Коли фенотип обраний, то селекціонер починає масово його виготовляти, щоб вже версія цього нового сорту вийшла у продаж.